У центрі Сум родичі військовополонених організували акцію з вимогою їхнього звільнення
Родичі полонених, яких утримує Росія, провели в Сумах акцію 14 жовтня. Таким чином вони нагадали суспільству, керівництву держави та міжнародним гуманітарним інституціям про долю близьких. До скверу Шевченка приїхали люди з різних куточків Сумської області.
Тетяна Недбай говорить, що приїхала зі Зноб-Новгородського, що на півночі області, бо переймається долею сина Євгена Недбая — 30-річного прикордонника, захисника Маріуполя.
“Як і всі, вийшов за наказом з “Азовсталі” 17 травня. Дні “Азовсталі” і 5 місяців полону. Ніхто нічого не знає, ніхто нічого не каже. Хочу, щоб син повернувся додому”, — каже вона.
Галина Щербина вийшла, щоб нагадати про долю брата своєї невістки, також захисника Маріуполя, Нацгвардійця Олексія Калюжного, якому зараз 32 роки.
“Зараз перебуває в Оленівці, теж нічого не відомо. Невістка усюди зверталася, вона сама у Кривому Розі проживає. Зверталася в усі інстанції та усюди, ми сподівалися, що він потрапить на обмін, але, на жаль, його немає”, — зазначає вона.
Ольга Рудень говорить, що в неї троє синів пішли на війну. Старший захищає Сумщину, середній у боях на Донеччині отримав кульове поранення хребта і зараз не ходить. Менший – потрапив у полон, коли разом з усіма, вийшов з “Азовсталі”.
“Нам президент обіцяв, що, буквально, за місяць ми обнімемо вже своїх дітей, але вже пройшло 5 місяців, як вони в полоні. Вони знаходяться у нелюдських умовах, їх катують холодом і голодом. 10 квітня він був поранений, в нього осколкове поранення правої руки. До сьогоднішнього дня вона не зрослася, тому що у нього просто немає куска кістки. Ніякої допомоги вони не отримують”, — розповідає пані Ольга.
Ірина Грищенко разом з меншою донькою приїхала до Сум з Бурині, щоб нагадати суспільству і керівництву держави про долю свого сина – 20-річного оборонця Маріуполя.
“Спочатку він був як безвісти зниклий, а потім нам повідомили, що він — у полоні й більше нічого не знаємо. Кор.: – Коли останній раз говорили з сином? – 18 березня. Казав, що все добре, але доброго не було нічого”, — говорить Ірина Грищенко.
Найдовше у полоні перебувають 11 прикордонників з міжнародного пункту пропуску “Бачівськ”, говорить дружина одного з них, — Оксана Чаус. Чоловіків захопили росіяни у перший день повномасштабної війни.
“Мій чоловік, Чаус Сергій Іванович, пішов на роботу 23 лютого і досі не повернувся додому. Куди я тільки не зверталася, куди я тільки не писала листи, відповідь одна: чекайте”, — каже пані Оксана.
Тетяна Соловйова приїхала з Кролевця. Її син – Владислав Соловйов, солдат строкової служби також захищав Маріуполь.
“Був призваний у листопаді 2021 року, тобто, прослужив до початку війни усього три місяці. Ми сподівались, що наші строковики, оскільки вони не досвідчені зовсім воїни, що їх обміняють у першу чергу, але вже пройшло пів року, в нас немає зв’язку, ми навіть не знаємо де вони”, — говорить вона.
В акції взяли участь близько 100 родичів полонених з усієї області.
