Меценати допомагають зберегти бібліотеки на Сумщині

загрузка...

Не секрет, що більшість жителів сіл Сумщини — це літні люди. Колись вируючі життям населені пункти сьогодні порожніють і вмирають. А все тому, що села не розвиваються. Та й нікому їх розвивати, бо немає роботи, немає інфраструктури. В результаті молодь шукає краще місце для життя, залишаючи домівки, де жили їхні батьки й діди.

село в Лебединському р-ні

Буквально два тижні тому я був в одному селі Охтирського району, де наймолодшому жителю 55 років. У них часто вимикають електроенергію і село мінімум тричі на тиждень на 4-5 годин повертається в початок 19 століття.

І знаєте, як люди проводять час? Вони читають! Іноді навіть збираються по кілька людей і роль читця дістається самому зрячому.

Сьогодні можна почути, що бібліотеки — це минуле століття і що інтернет цілком здатний замінити їх. На жаль, не кожен в селі може собі це дозволити, а люди похилого віку й поготів. До того ж, їх потрібно ще й навчити користуватися ним.

Тому бібліотека в селах — не менш актуальна, ніж магазин або фельдшерський пункт. Це фактично єдине місце, куди люди можуть піти, тому що крім власного двору та городу вони нічого не бачать.

Я вам більше скажу. У селах, де є сімейні пари з дітьми, діти теж відвідують бібліотеки. Можливо саме тому багато призерів різних шкільних олімпіад — саме з сільської місцевості.

На жаль, бібліотечний фонд практично не оновлюється, адже на це потрібні кошти. І якщо їх іноді все ж знаходять і в бібліотеки надходять нові книги, для багатьох це свято.

Читати також: У Путивлі пограбували торговельний кіоск, який знаходиться в міській лікарні

Але, оскільки на владу надії мало, то в основному допомагають меценати.

Про Араза Гулієва я почув недавно і випадково, від друзів в Путивлі. Розповіли мені про нього, що заможний бізнесмен, приїхавши в Україну, активно допомагає людям по всьому регіону. До того ж він став депутатом обласної ради. Тому я впевнений, що ви про нього ще почуєте, можливо, від мене, на сайті «Один дома Суми», або від інших журналістів, блогерів, в соцмережах або з газет.

І ось Араз Гулієв — це один з небагатьох, хто допомагає бібліотекам в селах не зникнути.

Я дізнався про це теж випадково, з посту, який написала мешканка Великої Писарівки Тетяна Котлярова в Фейсбуці.

22 березня меценат і керівник благодійного фонду «Благосфера» Араз Гулієв привіз в бібліотеку книги. І це стало святом для населеного пункту. Був навіть концерт. Напевно його влаштували навіть не стільки в честь гостей, скільки для самих себе.

Це не реклама депутату Гулієву. Просто на тлі негативних новин дуже важливі ось такі позитивні моменти, які відбуваються не перед виборами і дійсно — для людей.

Гулієв у Тростянці

Дуже б хотілося, щоб підприємці та депутати, скажімо так, надихнулися прикладом Гулієва. Адже сел багато і там ще залишилися люди, українці!

Напевно у вас вдома є старі художні або наукові книги, які ви давно плануєте викинути. Не викидайте їх. Ми самі, надихнувшись прикладом Араза Гулієва, плануємо провести збір книг для забутих владою населених пунктів. І ви зможете взяти в цьому активну участь. Звичайно, якщо захочете…

М.Курочкін

«Книги — морська глибина: Хто в них пірне аж до дна, Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перли виносить».

І.Я. Франко

Фото.А.Гулієв, T.Котлярова, блог «Бродяга»

Оставить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *