Близько місяця Тростянець був в окупації. Від російської армії його звільнили 25-26 березня. По собі військові РФ залишили зруйнований залізничний вокзал, лікарню, будинки та архітектурні пам’ятки міста. Зокрема, садибу управителя маєтками Леопольда Кеніга.
Це пам’ятка архітектури національного значення, збудована в стилі модерн у парку “Нескучне” 1911 року і має охоронний номер 1548. У будинку мешкала родина керуючого лісовим господарством останнього власника Тростянця Юлія Кеніга, сина одного з найбільших підприємців Російської імперії, етнічного німця – цукрозаводчика Леопольда Кеніга.
Під час Другої світової війни, з 1941 по 1943 роки, Тростянець був окупований німецькими військами і зазнав значних руйнувань. На початку 1950-х об’єкти відбудували. У тому числі і будинок управителя маєтком у Нескучному.
За словами директора комунального закладу Тростянецької міської ради “Музейно-виставковий центр “Тростянецький”” Євгена Маловічка, зараз двоповерховий будинок управляючого лісовим господарством вигорів вщент. Сьогодні там знаходилася Краснотростянецька лісова науково-дослідна станція. Це було відділення Інституту лісівництва і агромеліорації.
“Будівля унікальна тим, що, по-перше, це пам’ятка архітектури, по-друге, вона збудована у 1911 році. На жаль, ми втратили назавжди унікальні зразки паркету, який виготовляли свого часу на південному заводі Кеніга. Там були просто шикарні каміни, дерев’яні сходи з червоного дуба. На жаль, усе вигоріло і відновленню не підлягає. На мою думку, це втрата не лише для міста, для музею – це втрата для усього наукового світу. Оскільки ми втратили бібліотеку, яка нараховувала понад 15-ть тисяч книг. Вона формувалася ще за часів Кеніга. Були книги, датовані кінцем 19-го-початком 20-го століття. Згоріли офіційні видання щодо розведення лісів”, – говорить Євген Маловічко.
Єдине місце, де можна побачити паркет, виготовлений за часів Леопольда Кеніга, – в одній з кімнат Тростянецького музею. Щодо книг, зазначив Євген Маловічко, він не впевнений, що наукові напрацювання, зокрема, по тростянецькому лісорозведенню, десь взагалі ще збереглися.
“Була окремо підібрана тематика щодо лісорозведення на Тростянеччині, починаючи з 1874 року. Аналогів таких книг в Україні немає. Єдине, чим можемо гордитися, у нас у фондах зберігається одна книга “Краткое описание лесоразведения в имении Кенига”, датована 1913 роком. Також дуже шкода, що там зберігалася частина бібліотеки таких відомих людей, які заснували лісоводство в Україні – це академіки Висоцький та Погребняк. Оскільки вони у 20-30-ті роки починали діяльність саме на цій лісодослідній станції. Їхня особиста бібліотека, як і їхній архів, вигоріли і відновленню не підлягають”, – розповідає директор музею.
Знищені й щоденникові спостереження за погодою на Тростянеччині та Сумщині. Датувався цей науковий архів з 1923 року.
Після революції 1917-го року у будинку управителя маєтками Леопольда Кеніга відкрили агрошколу, а у 1923-му – першу в Україні лісодослідну станцію. Вона пережила німецьку окупацію. Під час Другої світової війни в 1941-му році цю усю наукову бібліотеку і науковий архів вдалося евакуювати в Уфу. Це все повернулося у 1944-му році після звільнення Тростянця. А от березневу окупацію архіви не пережили.
“Приїздила експертна комісія на чолі з архітектором Биковим. І зазначалося, що на відновлення цієї пам’ятки архітектури, починаючи з проєкту і до самої відбудови, потрібні десятками мільйонів гривень. На жаль, найближчим часом цього не відбудеться”, – каже Євген Маловічко.
Авторка – Валентина Погорєлова suspilne
