Мати загиблого від російських обстрілів білопільчанина розказала про сина (відео)
“Його голова була повернута, бо він оглянувся, як воно впало”, – так розповідає мама загиблого Богдана Дордика про останні секунди життя сина. Від місця, де загинув 15-річний хлопець, до його оселі – кілька метрів. Саме їх не вистачило підлітку, щоб сховатися від російських обстрілів.
2 грудня на подвір’я будинку, де жив Богдан, із траурними вінками йшли місцеві. Окрім Богдана, в родині ще троє дітей, розповідає його мати.
Коли почався обстріл, жінка була із молодшою донькою, а сам хлопець за кілька хвилин до цього на велосипеді поїхав за продуктами. “Дзвонила тричі – він не взяв, подзвонив батько – також не взяв, подзвонила подрузі – вона також не додзвонилася, коли мені подзвонив менший син і сказав, що Богданчик лежить мертвий уже”, – розповідає мати загиблого хлопця Ольга Лапченко.
Першим тіло хлопця побачив його брат Вадим. “Бабуся каже – хтось там лежить… Я вийшов через калитку – і побачив…”, – ділиться хлопець.
У невеличкій хаті, де жив Богдан із батьками, бабусею та молодшими дітьми – світлина хлопця із чорною стрічкою. Це фото зробили минулоріч, у день Святого Миколая. Тоді Богдану подарували морських свинок, а два місяці тому він приніс додому цуценя.
Велосипед, на якому повертався додому Богдан – все ще в його крові. Колись, говорять знайомі хлопця, велосипед був його мрією. “Гроші накопичували всією сім’єю”, – каже подруга родини Зоя Пєчко.
У 15 років підліток взяв на себе частину господарства, розповідає мати. Жінка каже — працює за 20 кілометрів від Білопілля, робоча зміна триває три дні. Поки мати працювала, Богдан порався на подвір’ї, доглядав худобу. “Бичка ми продали, а корову сказав – ні, я йому сказала — давай продамо, поїдемо за кордон, він сказав – ні, мамо, я тут тільки буду, мій город, моє господарство. Мені навчання не треба, а оце – да, оце — моє”, – розповідає Ольга Лапченко.
У вільний від роботи час – продавав молоко, гроші – витрачав на родину. “Він складав копієчку до копієчки. Завжди складав. Він знав, що я люблю чай чи каву без цукру. Він робив мені. А тепер я прийду, хто мені скаже — хрещена, я тобі зроблю чай, каву”, – говорить хрещена Богдана Марина Омельченко.
Поруч із вирвою від російського снаряду стоять пластикові квіти. А в самій вирві ще знаходять уламки. “Хіба може витримати оце дитяча головка? Це ж найменші, що залишилися. Більші забрала поліція”, – говорить подруга родини Зоя Пєчко.
