На Сумщині руйнується 300-річна дерев’яна церква
25 грудня 2021 року, у день святкування Різдва Христового за Григоріанським календарем, Лебединщиною пройшла Різдвяна експедиція.
Метою експедиції було: подальше дослідження мистецьких та туристичних локацій Лебединської громади. Підтримали експедиція Лебединський міський художній музей імені Б.К.Руднєва, а також група «Мережа мистецьких локацій Сумщини» (художник Костянтин Аленінський).
Маршрут Різдвяної експедиції: Лебедин-Куличка-Боброве-Мистецька локація «Федорів Ріг».
… і перша зупинка – село Куличка. Село Куличка розташоване на невеликій однойменній річці (струмку), що впадає у річку Будилка. Вважають, що саме від цієї річки і походить назва села, заснованого ще в XVII століття. Назву ж річці могли дати завдяки болотним птахам, що у великій кількості гніздились у цій місцевості. За іншими даними, назва села могла походити від російського слова «кулички» – це, зокрема, село в лісі, далеке від інших поселень (приміром, «у черта на куличках»).
Сьогодні у Куличці проживає менше за 60 людей. Хоча, ще 100 років тому (дані за 1910 рік) в селі мешкали 692 особи, було 108 дворів. В Куличці також функціонувала земська школа, в якій навчалося 52 учні, був винокурний завод і три невеликих крамниці. І при всьому цьому, село вважалося не великим (приміром, у Рябушках тоді проживали 3184 жителі). На відстані 1 км від Кулички розташовані села Топчії і Тимофіївка (останнє зняте з обліку в 1988 році), нижче за течією річки, на відстані 1,5 км розташоване село Будилка.
Куличка надзвичайно цікаве та атмосферне село. І справа не лише у мальовничих краєвидах, красу яких не може передати навіть найдосконаліший фотоапарат, а в тому, що село є, по-суті, загубленою мистецькою локацією. З Куличкою пов’язані імена першокласних українських та російських художників, таких як Роберт Фальк, Олексій Красовський та Андрій Мордовець.
При всьому цьому, Куличка лишається містичним місцем сили та цікавезною локацією для потенційних туристів. Навіть взимку вона виглядає неймовірно. І не дивлячись на запустіння, руїну розгромленого маєтку Красовських та десятки покинутих хат, Куличка має що показати та розповісти. Приміром, можна годинами блукати по розореному селу, спостерігаючи як природа перемагає творіння людських рук, повертаючи собі те, що створили люди, з наміром оселитися тут надовго. Та, окрім надзвичайних краєвидів та сцен урбаністичної катастрофи, Куличка має надзвичайно багату та цікаву мистецьку історію.
У Куличці народився та жив, відомий свого часу художник – Олексій Андрійович Красовський (1884 – після 1920). Творчість Олексія Красовського – автора містичних та глибоко метафоричних пейзажів, майже століття була забутою. І тільки віднедавна цінителі образотворчого мистецтва змогли знову побачити його роботи, які дослідники називають відлунням «чистого» романтизму». У них на перше місце виходить емоційне переживання та близьке до містичного бачення світу: не форма, але колір. У Красовського неодноразово гостював всесвітньовідомий художник Роберт Фальк, бували й інші імениті художники.
Ось така дивовижа у «глухому» селі на березі ставу, яку неодмінно варто оцінити власним поглядом.
Наступна зупинка – село Боброве. Чому саме Боброве? Питання, по-суті, зайве. Адже Боброве – це фантастичні краєвиди, таємничі ліси, величні пагорби, руїни та неймовірний Псел. А ще, майже втрачена пам’ятка сакральної архітектури Слобожанщини – дерев’яна церква Миколи Чудотворця, якій в цьому році виповнюється 291 років (за іншими даними – 321 рік) та історія відомого дворянського роду Анненкових, що понад століття володіли селом.
Сьогодні, у Бобровому проживають 162 особи, та ще порівняно недавно, воно було центром окремої – Бобровської волості, з населенням – 1258 осіб (дані на 1914). Незважаючи на такий значний спад, село й досі зберігає свої скарби, найбільшим з яких є унікальна дерев’яна церква Миколи Чудотворця – найстаріша точно датована дерев’яна церква Слобожанщини. За однією з версій, церква в селі існувала ще в 1700 році. Проте, в 1730 році вона була перебудована у стилі провінційного класицизму.
Проте, сьогодні церква остаточно занепала. Впав купол, частково обвалився дах. Бічні приділи розпалися. Усередині храму видно рештки повалених дерев’яних колон. Храм тріщить, і не тільки під ногами. Двері відсутні, будівля має аварійний вигляд. Але справжнім сюрпризом для учасників експедиції було побачити спроби укріпити церкву та значну кількість будівельних матеріалів біля самої церкви.
Доповнили враження від перебування у Бобровому – захоплюючі краєвиди навколишніх пагорбів та прогулянка по берегам Псла (біля Бобровської ГЕС).
Завершилася експедиція біля пам’ятного знаку Федора Кричевського (локація «Федорів ріг») у Лебедині, встановленого у травні 2021 року до 142-річниці від дня народження відомого українського художника, одного із засновників та першого ректора української Академії мистецтв.
Андрій Гєльмінтінов, директор ЛМХМ
