Українцям під виглядом грузинських вин продають вітчизняний продукт

загрузка...

Українські виробники намагаються використати грузинську репутацію, щоб заробити на цьому.

“Коли споживач бачить грузинські слова на етикетці, то думає, що вино вироблене в Грузії або принаймні з грузинського виноматеріалу. Але ні, це вина українського виробництва”, – повідомляє юрист INTEGRITES Микола Бойчук у своїй колонці.

Експерт звертає увагу, що “Азнаурі (Aznauri – Ред.), Аджарі, Шереулі — звучить, як меню грузинського ресторану, але насправді до Грузії цей продукт не має жодного відношення”.

Вино в іноземній обгортці цілком може вам сподобатися. Проте завжди краще відразу чітко знати, що саме купуєш, аніж потім почуватися ошуканим, радить юрист. Він констатує, що “не кожна українська компанія прагне використовувати свою ідентичність як конкурентну перевагу”. Тому споживач бачить на полицях магазинів українські сири, які виробник намагається видати за французькі, або українське морозиво, що позиціонується як італійське джелато.

Залишився один крок до перемоги над хворобою: Сергію Коваленку з Сумщини потрібна допомога

Експерт вважає, що українські виробники намагаються використати міцну грузинську репутацію. Він наголошує, що суттю протекціонізму є “створювати тепличні умови на внутрішньому ринку та надавати державну підтримку національному виробнику, аби той підкорював міжнародні ринки”, але “важко уявити, щоб Samsung на початку свого розвитку намагався видавати свою техніку за японську”.

На думку юриста, для гравців ринку ця ситуація – тест на спостережливість та проактивну позицію. “Якщо ви виявили конкурента, чий продукт мімікрує під фірмовий продукт іншої країни і при цьому явно не використовує сировину з тієї країни, можна сміливо звертатися до Антимонопольного комітету. АМКУ вже не раз ставив на місце подібних “фрірайдерів” з “грузинськими” винами. Якщо АМКУ дійде висновку, що позиціонування продукту завдало шкоди конкуренції, то на порушників чекають суворі штрафи”, – радить експерт.

Споживачі, вважає він, у свою чергу мають звертати увагу на те, что першим індикатором місцевого “іноземного” продукту є суттєво нижча ціна, ніж у автентичного. “Наприклад, якщо “італійське” чи “грузинське” вино коштує 50 грн за пляшку, уважно придивіться, чи справді воно походить з Італії чи Грузії. На маркуванні іноземних товарів має вказуватися і виробник, і імпортер, тоді як на упаковці національних переважно подають адресу або лише виробника, або замовника і потужності виробництва”, – радить юрист.

Експерт робить висновок, що для зміцнення іміджу України як держави з власними знаковими продуктами, варто перш за все підтримувати національного виробника, який розвиває власний, питомо український бренд. “Такі бренди мають асоціюватися з Україною та презентувати її кращі сторони і для іноземців, і для самих українців”, – заявляє юрист.

Джерело agronews.ua.

Метки:

Оставить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *