“Коли він летів туди (показує) і не впав, то він полетів далі, розвернувся, знов туди, розвернувся і потім вже тут гепнувся”, — так шестирічний Йозеф Бєломар згадує про удар російського безпілотника у сквері поблизу дитячого майданчика напередодні.
Читати також: У шпиталі від поранень помер військовий з Глухова Дмитро Акулін
Звідти до вирви, що утворилась внаслідок вибуху, менш як тридцять метрів. У момент влучання, розповідає мама хлопчика Катерина Бєломар, вона, син та сусідська дівчинка були біля дерева. Коли безпілотник пролетів над ними вперше, жінка згадує, покликала дітей до себе: “Я попросила дітей погратися біля дерева. Навіть не можу пояснити, чому я так вчинила. Можливо, якісь згадалися навички з тренінгів. Пояснила їм, що якщо вибух, треба закрити вушка, відкрити рота і лягти на землю. Через деякий час був дуже гучний звук, не подібно на те, як «шахед» знижається, воно дуже ревіло. І виключно, що я пам’ятаю, що я могла зробити, це я накрила дітей за деревом собою”.
Катерина каже, що сталося все дуже швидко і в перші миті не могла повірити в реальність того, що відбувається. Жінка додає, що зазвичай на цьому майданчику грається багато дітей, але після першого прольоту безпілотника, більшість розійшлися по домівках. Залишилися лише вони й ще один чоловік із дівчинкою.
“Ми підбігли до дівчинки після того, вона з татом теж була. Посадила дітей пообніматися, тому що, думаю, можливо, їм стане легше, спокійніше. Вони втрьох пообнімалися. Приїхав тато дівчинки сусідської, забрав її, а ми пішли до лікарні, бо у малого дуже болів живіт”, — розповідає жінка.
“Воно вибуховою хвилею здається так жахнуло. Маму трохи штовхнуло, мене прибило об дерево і бік заболів”, — згадує Йозеф.
Лише в лікарні, поки хірург оглядав її сина, жінка зрозуміла що також має поранення: “Відчувала біль, але я не могла подумати, що в мене там поранення якесь. Я подумала, що вибухова хвиля просто мене штурхнула і все. Потім дочекалася вже, що рентген зробили. Під час того, поки ми там були, ще на руці виявилося поранення, я його теж не відчувала. Оглянули, обробили рани, сказали, що осколок швидше за все вийшов, поки ми, можливо, йшли, тому, в принципі, відпустили додому під нагляд сімейного лікаря”.
І в Катерини, і в її сина внаслідок вибуху була гостра реакція на стрес. Нині, каже жінка, ще не оговтались від пережитого: “Чесно кажучи, не можу прийти до тями, відчуття, ніби це не зі мною. Як пам’ять не хоче сприймати цю інформацію, відновлювати її, але потроху якось…”.
На фоні нашої розмови лунають звуки сирени і Йозеф просить маму пройти з ним в укриття.