Є втрати, які неможливо прийняти… Є біль, який не втамувати словами… І є імена, які назавжди закарбовуються в історії громади та серцях людей. Роменська громада знову у скорботі: на щиті додому повернувся мужній Захисник України, солдат Євгеній Романович Закорко.
Про це повідомляє Роменська міська рада.
На Алеї Слави зібралися рідні, близькі, друзі, побратими, військовослужбовці, представники влади, духовенство та небайдужі мешканці громади, щоб віддати останню шану Воїну, який пожертвував власним життям за свободу та незалежність України.
Від імені міського голови Олега СТОГНІЯ до присутніх звернулася начальник Управління соціального захисту населення Роменської міської ради Оксана ПАЛЯНИЧКА:
«Сьогодні ми прощаємося з молодим Воїном, який мав жити, любити, працювати, створювати родину та радіти кожному новому дню. Але війна безжально обірвала його життя у 25 років. Євгеній пройшов важкий бойовий шлях, зазнав поранення, пережив контузію, але знайшов у собі сили повернутися на передову. Немає слів, здатних полегшити цей біль. Від імені всієї Роменської громади висловлюю найщиріші співчуття родині Євгенія. Світла пам’ять і вічна шана нашому Герою!»
Євгеній Закорко народився 13 квітня 2001 року в місті Ромни. Зростав у багатодітній родині найстаршим із трьох синів, тому змалку був опорою та прикладом для молодших братів. Навчався у Роменській загальноосвітній школі № 11, згодом здобував професію маляра-штукатура у Роменському вищому професійному училищі та Глинському професійному ліцеї. Працював на будівництві в Києві, був старанним і звик усього досягати власними силами.
Рідні згадують його як доброго, щирого та чуйного хлопця, який надзвичайно цінував родину. Особливо теплими були його стосунки з дідусем і бабусею — спільна риболовля з дідусем була для нього джерелом душевного спокою.
Навесні 2025 року Євгеній був мобілізований до лав Збройних Сил України. Після підготовчого етапу боронив країну у складі 93-ї окремої механізованої бригади на Харківському напрямку. Під час одного з боїв зазнав поранення та контузії. Пройшовши лікування й короткий відпуск для відновлення, молодий воїн знову повернувся до побратимів.
Згодом він успішно опанував фах оператора безпілотних літальних апаратів і продовжив виконувати бойові завдання у складі стрілецької спеціалізованої роти на Харківському, Запорізькому та Донецькому напрямках.
18 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання на Донеччині життя Захисника обірвалося.
Воїну назавжди 25 років…
У скорботі залишилися мати та брати. Вічна пам’ять і слава Герою, який віддав життя за мирне майбутнє України!