У Глухові майстер Юрій Рижих із коліс від возів та прядок, чавунних прасок, гасових ламп та інших раритетних предметів створює сучасні світильники та люстри. У його майстерні – десятки унікальних виробів, які розповів майстер, освітлюють будинки в Україні та за кордоном. Про своє захоплення чоловік розповів кореспондентам Суспільного.
З коліс зі старих возів та прядок, чавунних прасок, гасових ламп та інших предметів, що колись були у вжитку, створює сучасні світильники та люстри впродовж останніх дев’яти років майстер із Глухова Юрій Рижих. Каже: захопився переробкою речей минувшини, коли працював у будівництві. Тоді змайстрував замовнику світло в альтанку. І так захопився, що перетворив це на власний успішний бізнес. Першу люстру виставив на продаж онлайн.
“Через дві години мені зателефонували глухівчани. Кажу, що ще лак не висох, а вони кажуть “нічого, у машині висохне”, — розповів майстер.
Колеса для майбутніх люстр Юрій купує із рук. Раніше, згадує, майже у кожного жителя Глухівщини в господарстві були такі з прядок та возів. Частина з них не використовувалися, а десятиліттями зберігалися на горищах чи в коморах. Нині вони отримують нове життя.
“Якщо вони будуть і далі валятися, їх чи шашіль з’їсть, чи згниють, чи струхнуть. А я їх підреставрую, укріплю, вичищу. Це також багато треба, все чистити від старої пилюки, бруду, масла. І потім виходить, щось вимальовується уже цікаве”, — говорить Юрій Рижих.
Оновлює майстер також старі чавунні праски та гасові лампи.
“Наприклад, навіть утюг старий чавунний, на металолом викидали його. Його можна почистити, привести в порядок, туди покласти лампочку, низької потужності, і пустити підсвітку, можна включити кнопочкою — і все. У керосинці вибирається все зсередини, вставляється патрон і вкручується лампочка — виходить хороший світильник такий”, — додав майстер.
Свої вироби пан Юрій створює у хатині-майстерні. Для цього відреставрував старий покинутий будинок у місті.
“Я його зробив за два місяці. Спішив, бо вже хотілося, замовив дошки, стелажі зробив, інструменти в мене на той час уже були якісь. Щось докупив, і пішло-поїхало”, — розповів Юрій Рижих.
У майстерні пічка розташовується поряд із технічною зоною для оформлення замовлень, зі стелі світить люстра, створена з барабану пральної машинки, а біля стіни складені колеса з прядок, що згодом також засвітяться в будинках людей. Попри велику кількість речей та інструментів, говорить майстер, робочий простір чітко організований:
“Головне, щоб інструмент був на своїх місцях. Я от не люблю такого, коли там десь кинув, потім шукаєш довго. Я вже знаю, де лежить який шуруп, де ключ, де яка викрутка, де який електроінструмент лежить. Усе на своїх місцях. Я навіть покористуюсь і відразу повертаю на своє місце. От це у мене такий закон, я інакше не можу”.
В одній з кімнат пан Юрій розмістив свої вироби, а також раритетні експонати. На полицях можна побачити гасову лампу 1925 року з Нью-Йорку. А на стіні – автентичну маску 70-х років із Мозамбіку. Хазяйнувати в майстерні, каже чоловік, допомагає кішка. Вона жила на території за попередніх власників будинку. Так і лишилася поряд.
“Вона до мене звикла, я приходжу, вона вибігає прямо до мене. А взимку ночує всередині. Для неї там спеціальне коронне місце є. Мишей буває під двері мені приносить, мовляв “на, їж”, — розповів майстер.
Люстри, світильники та лампи майстра придбали мешканці західних областей України та для ресторанів Києва. Також вони світять за кордоном – у Португалії, Румунії, Польщі, Німеччини та Ісландії. Скільки освітлювальних приладів за роки праці створив Юрій, каже, перерахувати не може. Їхня кількість налічується тисячами.