У світі, де дитинство дедалі частіше минає під звуки сирен, є діти, які не втрачають здатності бачити красу. Софія Нікітенко — одна з них. Їй лише 12, вона родом із села Ямне Великописарівської громади, але її наполегливості, внутрішній силі та любові до життя можуть позаздрити й дорослі.
Природа для Софії — не просто довкілля. Це мова, якою вона розмовляє зі світом. Поля, лісосмуги, птахи й зміна пір року стали для дівчинки першими вчителями. З дитячого захоплення це переросло у справжнє покликання — досліджувати, берегти та ділитися знаннями з іншими.
Навчання під час війни — без пауз і виправдань
Війна внесла свої корективи й у життя родини Софії. Евакуація з рідної громади, дистанційне навчання, тривоги — усе це стало новою реальністю. Але не зупинило її. Навпаки, дівчинка ще активніше включилася в навчання й творчість.
Попри статус дитини з особливими освітніми потребами, Софія — серед найактивніших вихованців Великописарівської станції юних натуралістів. Вона постійно бере участь у конкурсах, олімпіадах, акціях і майже завжди повертається з відзнаками.
У 2024–2025 навчальному році дівчинка стала переможницею всеукраїнських інтернет-олімпіад з англійської мови та математики, призеркою конкурсу «Природа — наш дім», здобула перемогу на обласному етапі акції «День зустрічі птахів». Її художні роботи відзначали на екологічних і патріотичних конкурсах, зокрема «Моя Україна».
Новий навчальний рік лише додав успіхів: диплом ІІ ступеня на «ECO-HACKATHON-2025», перемога у виставці «Гарбузові фантазії», участь у молодіжних ініціативах та флешмобах.
«Юні біологи» — простір, де ростуть мрії
У гуртку «Юні біологи» Софію добре знають і цінують. Вона веде щоденники спостережень, працює з природними матеріалами, уважно вивчає рослини й тварин, а ще — завжди готова допомогти молодшим.
Наставники кажуть: Софія не просто старанна — вона щира. Така дитина, яка працює не заради оцінки, а з внутрішньої потреби зрозуміти більше й зробити світ трішки кращим.
Маленькі кроки — великі результати
Дівчинка активно долучається до благодійних і екологічних акцій, допомагає в озелененні, підтримує однолітків. Вона не боїться відповідальності й завжди доводить справу до кінця.
Її старання не залишилися непоміченими: у 2025/2026 навчальному році Софія стала стипендіаткою Великописарівського селищного голови. Це — не просто відзнака, а визнання сили характеру й праці дитини, яка зростає в непростий час.
У майбутньому Софія мріє стати ветеринаром.
«Хочу, щоб природа була в безпеці так само, як і люди», — каже вона.
Її історія — про дітей війни, які змушені дорослішати швидше. Але водночас — про надію. Про світло, яке не згасає навіть у найтемніші часи.


Джерело Сумська ОВА