Роменська громада попрощалася із мужнім захисником Дмитром Іващенком
Сьогодні Роменська громада занурилася у глибоку скорботу. На Алеї Слави в останню путь провели Дмитра Олексійовича Іващенка — людину з загостреним почуттям справедливості, люблячого батька та відважного воїна, який до останнього подиху боронив Україну.
Життя, присвячене службі
Дмитро народився 20 вересня 1973 року в селі Салогубівка. Його шлях був тісно пов’язаний з охороною порядку та захистом людей: служба в Нацгвардії, робота в органах внутрішніх справ та у Роменській виправній колонії №56. Навіть вийшовши на заслужений відпочинок, він не зміг залишатися осторонь, коли ворог прийшов на нашу землю.
Бойовий шлях Героя
24 лютого 2022 року Дмитро добровільно став до лав 117-ї бригади ТрО. Його військовий досвід та відвага були незамінними в найгарячіших точках:
-
У складі 47-ї ОМБр «Маґура» він боронив Авдіївський напрямок, де у лютому 2024-го отримав важке поранення хребта.
-
Після тривалого лікування повернувся у стрій та виконував завдання на Курському напрямку.
-
Останнім місцем служби стала 155-та окрема механізована бригада імені Анни Київської.
Побратими називали його «Вітер» — за швидкість, рішучість та професіоналізм.
Мрії, що обірвала війна
Дмитро Олексійович був опорою для великої родини. Він виховував сина та двох доньок і понад усе мріяв дочекатися онуків, щоб нарешті потримати їх на руках. Але 3 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання на Донеччині серце молодшого сержанта зупинилося.
Прощання
Провести воїна прийшли сотні людей. Під звуки заупокійної молитви та зі сльозами на очах громада дякувала за щирість, чесність та кожен прожитий під мирним небом день. У Героя залишилися мати, дружина та троє дітей.
«Втрата такого світлого та доброго Сина України – непоправна. Його жертовність є прикладом для нас усіх», — зазначив під час церемонії міський голова Олег Стогній.
Вічна пам’ять і слава Герою! Низький уклін родині за виховання справжнього патріота.