«Він прагнув бути офіцером честі, а не слави»: Шостка попрощалася з 23-річним захисником Сергієм Лазненком
7 березня Шосткинська громада схилила голови в глибокій скорботі. Додому «на щиті» повернувся лейтенант Сергій Лазненко — єдиний син, талановитий спортсмен, офіцер ГУР та людина, чиє серце було сповнене безмежної любові до України.
Шлях воїна
Сергій народився 28 червня 2002 року. З дитинства він був для батьків Світлани та Сергія цілим всесвітом. Інтелектуал, атлет (від акробатики до джіу-джитсу), він мав надзвичайний потенціал. Свій вибір зробив рано — військовий ліцей, а згодом Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. У 2021 році він гордо крокував Хрещатиком під час параду до 30-ї річниці Незалежності.
Герой серед руїн
Його справжнє хрещення вогнем відбулося в Харкові на початку повномасштабного вторгнення. Коли російські авіаудари перетворили казарми університету на руїни, Сергій не чекав наказів. Він кинувся в самісіньке пекло, розбирав завали й власноруч діставав поранених друзів, випереджаючи професійних рятувальників. Цей момент загартував його рішучість — бути на передовій до кінця.
Служба в ГУР та вірність принципам
Після завершення магістратури Сергій обрав найскладніший шлях — Головне управління розвідки. Він не шукав легких доріг, хоча мама зі сльозами благала єдиного сина берегти себе. Його мрією було підняти синьо-жовтий стяг у вільному Криму. Сергій був людиною багатьох талантів — навіть на війні знаходив час для хобі, роблячи татуювання побратимам. Тепер ці малюнки на шкірі бійців — вічна пам’ять про дотик його руки та його незламний характер.
Останній бій
Свій останній бій офіцер прийняв 21 січня 2026 року у Степногірську. Він загинув, захищаючи право свого народу на майбутнє. У нього залишилися батьки та кохана дівчина Тетяна, з якою вони пройшли чотири роки пліч-о-пліч, мріючи про весілля після перемоги.
Сергію назавжди залишиться 23. Він пішов як воїн, залишивши по собі світло, мудрість і приклад того, що означає бути справжнім сином своєї держави.