Білопільська громада попрощалася із мужнім захисником Володимиром Старіковим
Сьогодні Білопілля занурилося у глибоку скорботу. Громада провела в останню путь свого земляка — Володимира Володимировича Старікова, який віддав життя за свободу України. Його пам’ятатимуть як вірного сина своєї землі, відданого друга та люблячого батька.
Життєвий шлях Героя
Володимир народився 30 січня 1990 року в Білопіллі. Тут він навчався у школі № 2, а згодом здобув професію оператора комп’ютерного набору в Сумському хіміко-технологічному ліцеї. До повномасштабної війни чоловік працював у приватному секторі, де заслужив повагу колег своєю доброзичливістю та працьовитістю. Разом із дружиною Володимир виховував доньку Ксенію.
Військова служба та подвиг
З перших днів великої війни Володимир не залишився осторонь захисту рідного краю. Спочатку він вступив до лав муніципальної варти, а вже 1 травня 2022 року добровольцем мобілізувався до Збройних сил України.
Службу проходив у складі 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Володимир брав безпосередню участь у запеклих боях за Авдіївку. У квітні 2023 року отримав поранення, після лікування продовжив службу в роті охорони Сумського РТЦК та СП.
Остання варта
Життя захисника обірвалося трагічно. 15 січня 2026 року внаслідок ворожого авіаудару по його рідному місту Білопілля Володимир отримав поранення, які виявилися несумісними з життям.
«Володимир до останнього залишався вірним присязі та своєму народові. Він чесно і з гідністю виконував свій обов’язок, ставши для всіх нас прикладом справжнього героїзму», — зазначають у громаді.
Поховали воїна з усіма військовими почестями на місцевому кладовищі. У Володимира залишилися дружина, донька та батьки.
Редакція висловлює щирі співчуття родині загиблого. Вдячна пам’ять про Героя житиме вічно.
Вічна слава Герою!