Сапер із позивним “Шуля” та бойовий медик, позивний якого “Каспер” — військовослужбовці Об’єднаного центру інженерної підтримки. Нині чоловіки служать на прикордонні Сумщини. Про те, як рятує життя побратимів бойовий медик і що найскладніше розміновувати саперу — у матеріалі Суспільного.
“Ми робимо проходи для штурмовиків для наших. Щоб наші хлопці могли заїхати і штурманути там. Бо багато мінних полів ворог наставляє, і ми це все розміновуємо”, — розповів сапер “Шуля”.
Військовослужбовець із позивним “Шуля” — сапер замінування й розмінування. У складі об’єднаного центру інженерної підтримки нині служить на прикордонні Сумщини. Його основна задача, говорить, виявлення та знешкодження вибухових пристроїв, що заважають нашим штурмовикам просуватися для виконання бойових наказів.
“Страшно, звісно, але боїшся і робиш, тому що треба комусь це робити. Треба всім допомагати. Нам теж хлопці допомагають завжди. По-іншому ніяк”, — каже “Шуля”.
Найнебезпечніше, що йому доводиться виявляти – це російські ФПВ-дрони, каже чоловік.
“FPV-шка — можуть зробити, що хочеш з нею. Розмикання, замикання, ти можеш відстібати акумулятор і вона може влупити. Воно, буває, у массітку (маскувальну) заплутується або в гілках і падає, а ми їздимо, розміновуємо там”, — розповів військовослужбовець.
Найбільше запам’ятався перший бойовий вихід, згадує військовослужбовець. Було це поблизу кордону, на Курському напрямку.
“Ми виходили втрьох, робили прохід для наших штурмовиків. І наш хлопець наступив на міну на ПМН протипіхотну, відірвало ногу. І турнікет, і 5 км пішки йшли, виносили хлопця. Врятували, живий хлопець”, — каже “Шуля”.
Побратим “Шулі” — військовослужбовець із позивним “Каспер”. Він бойовий медик. Окрім медичної сумки, каже, завжди має при собі автомат:
“Випадок може бути різний. Я з ними йду. Ідемо ми одною групою. Мало що може зараз статися. Ворог, все — треба і захищатися, і допомогу надавати”.
Найцінніше для медика – це час, каже військовослужбовець. Бо іноді його відлік може йти на секунди.
“У голові часто треба швидко приймати рішення такі, обґрунтовані, тому що це може бути і критична кровотеча, і що хочеш, треба швидко дуже зорієнтуватися і зробити так, щоб людину витягнути”, — каже військовослужбовець.
Доводилося рятувати не лише побратимів, а й себе, каже “Каспер”. Згадує один із бойових виїздів на прикордоння.
“Ми їхали двома машинами. Як ми їхали в М-ці, машина піхоти така. І попереду Хаммер. У цю М-ку влетів ФПВ-дрон. У водія одразу дуже сильне поранення було. Ці осколки пішли по машині, водночас і мене поранило, у бік я отримав. Ми бігом вискочили з цієї машини. Я до водія, але він дуже-дуже був такий (важкий). І я глянув — бачу, у мене теж бік поранений, бачу кров на руці. Ми взяли водія в іншу машину і всіх, ледве залізли у Хаммер. Ми уже і хлопців під стелею майже, на руках. Ледве двинулися. Майже проїхали кілометр, можна сказати, і друге FPV — нам у Хаммер. І там уже якраз у правий бік це було. І хто був з правого боку, у нас один 200-ий одразу, його ну сильно. І ще сильно поранений — 300-ий був”, — говорить “Каспер”.
Знайшовши в найближчому селі вільний льох, усіх поранених перенесли туди, розповідає бойовий медик
“Хлопцям я максимально надав допомогу, щоб їх дотягнути до евака. Тримав їх так у стабільному стані. А тоді вже я в кінці до себе доліз. Уже трошки почав собою займатися”, — сказав “Каспер”.
Бійці, яким надавав допомогу, каже бойовий медик, вижили. Власне поранення й досі нагадує про себе.
“У мене і зараз там є два осколки, але їх не витягнули, бо це треба, розумієте, дуже рану розкривати, глибоко. Це можна знову зараз зачіпити нерви, судини. Може пізніше колись, я не знаю”, — сказав військовослужбовець.
До війська “Шуля” став на захист країни рік тому, “Каспер” приєднався на рік раніше за побратима.
“Кожен чоловік повинен вклад свій зробити в цю війну. У мене є дитина, дружина. Я вважаю, що так потрібно кожному чоловікові”, — сказав “Шуля”.
“Треба якось у цій течії бути, триматися, одне одному допомагати. І я думаю, що перемога… не думаю, а я вірю в це, що треба нам цю перемогу вибити”, — говорить “Каспер”.
За відмінну службу обох військовослужбовців відзначили державними нагородами: сапера “Шулю” — нагрудним знаком “Золотий Хрест” та медаллю “За оборону України”. Бойового медика “Каспера” — нагрудним знаком “За збережене життя” та медаллю “За врятоване життя”.
Про те, чи повернуться до цивільного життя по закінченню війни – чоловіки кажуть:
“Я вже тоді якесь зважене рішення прийму по собі і вирішу, де я себе більше бачу, як воно буде для мене краще”, — поділився “Каспер”.
“Я сапер розмінування, тому в мене роботи, я думаю, досить ще до кінця життя. Ну і буду служити далі, треба ж розміновувати, щоб наші люди не підривалися”, — додав “Шуля”.