Був лікарем-неврологом, а став бойовим медиком. До повномасштабного вторгнення Олександр Школьний працював у сумській центральній міській клінічній лікарні. У 2022 році став до лав добровольчої армії України у складі медичного батальйону Госпітальєри, а вже 9 жовтня 2023-го долучився до лав ЗСУ.

Наразі Олександр Школьний служить “на нулі”. “Їздив на ротації в місто Бахмут і місто Лиман. Відкатавшись, як медик в ці міста, у 2023 році я мобілізувався до лав ЗСУ”, – розповів чоловік.

“Я пройшов навчання в навчальному центрі, отримав ВОС, як спеціальність бойового медика і далі у лавах 31 бригади. Гарячі точки – це були Бахмутський напрямок, Лиман. Зараз це Авдіївка. Ми стоїмо на Авдіївському напрямку де тривають найгарячіші бої”.

Олександр розповів – особливо важко переживати втрату побратимів. “Людина запрограмована переживати за близьких. Кожного шкода, ти за кожного переживаєш. Людина, котра спить поруч з тобою і ти з нею провів багато часу і вона гине на війні – це особливо тяжко. Бувають такі випадки, що сьогодні вночі ти цих хлопців бачиш, зранку вони не повернулися. Вони загинули. П’ятеро людей, з якими ти пив каву ввечері, – це особливо тяжко”.

Військовий на фронті, не той, кого догнали та вручили повістку. Це має бути свідомий вибір кожного, вважає бойовий медик. “Людина, яка воює, має бути мотивована. Якщо людину зловити і поставити в окоп, то її треба прив’язувати, умовно кажучи. З цього окопу вона побіжить. Такі висновки я зробив, будучи в навчальному центрі. Я проходив там навчання і працював медиком. Такі висновки я зробив впродовж служби у лавах ЗСУ. Якщо це було менш помітно у 2023 році, то зараз це дуже сильно помітно”.

"Найважче на війні – коли помирає твій побратим". Історія бойового медика з Сумщини

Лікар говорить – робота на передовій суттєво відрізняється з роботою в цивільній медицині: “За три дні ми евакуювали своїх 38 людей. Це доволі велика цифра, але це тільки одні ми. А бригад маса. Завдання бойового медика – це не тільки евакуація, а й лікування соматичних хворих. А, як ми знаємо, що у нас зараз мобілізація від 25 до 60 років. І людина, яка в 59 в ЗСУ, то в неї є гіпертонія, остеохондроз, захворювання суглобів і звісно все це загострюється, бо умови там не парникові”.

"Найважче на війні – коли помирає твій побратим". Історія бойового медика з Сумщини

Від знань бойових медиків, мобільності та вміння швидко ухвалювати рішення залежить порятунок воїнів, вважає Олександр.

“Ми евакуюємо із позицій на стабілізаційний пункт. Це обстріли. Стабілізаційні пункти знаходяться в тих місцях, які обстрілюють. Тобто, евакуація з позицій – це постійні обстріли, ФПВ дрони. Популярним є у наших ворогів знищувати евакуаційні бригади. Вони чекають, коли на точку приїздить евакуаційна бригада з лікарем і навантажується пікап поранених і в цей пікап залітає ФПВ дрон, убиває лікаря, водія і всіх поранених”.

Досвід, отриманий на війні залишає свій слід. Після її закінчення військовим доведеться пристосовуватися до цивільного життя, а сьогодні, спогади про нього гріють душу, сказав Олександр.

“Я сумую за роботою і сумую за цивільною професією лікаря-невропатолога та за пацієнтами. Дякую їм – не забувають, телефонують. По можливості якось їх консультуємо. Я б все одно пішов у ЗСУ. Там є задачі, які я виконую і в мене це виходить. Але я вважаю, що це колись закінчиться і рано чи пізно я повернуся до цивільного життя”.

suspilne.media

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *