“Не дуже це приємно”: штурмовик із Сумщини після поранення роздає повістки від ТЦК

До червня 2023 року Сергій Роща служив у 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Був командиром відділення. Після поранення він близько пів року лікувався й проходив реабілітацію. Нині Сергій служить в територіальному центрі комплектування в Тростянці. Свою історію військовослужбовець розповів кореспондентам Суспільного.

У січні 2023 року Сергій, у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади, ніс службу в Кремінських лісах на Луганщині.

“Там дерева й пісок, все. Там викопав окоп нормальний, десь “прильот” поряд влупив – всьо, вже ось так (показує, що піском засипає, – прим. ред.). Знову починаєш копати. То тоже було: з хлопцями копали вночі. Копаємо – оп, снаряд викопали в окопі. Пацани порозбігались, а я стою біля нього: що робити? Та треба ж викидати, тихенько взяли, викинув його, впав (голову прикрив), ойойой, думаю, дурачок. Ну шо, весело було. Не хотілось, звичайно, щоб саме так весело”.

На захист країни чоловік став з початком повномасштабної війни. Коли Тростянець окупували російські війська, разом з товаришами патрулювали й вираховували місцезнаходження російських солдатів і техніки. Інформували про це наших захисників.

“Передавали пацанам, 93-й бригаді. А тоді сформували, ну самі зібрались селом із Мащанки і стали як зараз ДФТГ. Був в ДФТГ, а потім мені стало скучно і пішов далі, там веселіше”, – розповів Сергій.

У червні 2023 року, поблизу Кремінної, під час виконання бойового завдання Сергій Роща отримав поранення. Розповів: сталося це, коли він заводив на нові позиції своїх бійців.

“Десь метрів з 30 почав по нас працювати кулемет. Ми ото половина застрибнули (в окоп), а хлопці полягали. Я ж кричу: давайте, хлопці, підходьте сюди потихеньку. А вони може злякалися, тим паче були пацани перший раз на позиції. І я ото тільки вилазити, і мене ото три кулі…”, – пригадав чоловік.

Кулі поцілили йому в ноги. Пораненого військовослужбовця з поля бою евакуювали. Після цього, розповідає Сергій, були дві операції, пів року лікування й реабілітації. А з лютого 2024 року чоловік служить в територіальному центрі комплектування.

“Після поранення дали мені відношення, я поїхав, дав відношення, хотів служити, а вони сказали: ти нам, кажуть, через те, що травма в тебе тяжка, ти нам поки не потрібен. Кажуть: сенсу немає, ти на милицях, нікуди не підеш. Так само я зідзвонювався з ТРО своїми київськими, що ми теж воювали. Кажуть: Сєрий, вилічись, тоді будемо балакати”.

Нині один з обов’язків військовослужбовця – роздавати повістки. “Не дуже це приємне це діло. Але, я скажу: хтось же повинен. Пацани мають розуміти, не ховатися. Я розумію, страшно. Усім страшно. Але якось, якусь повагу треба мати до пацанів. Теж люди хочуть відпочити, теж є сім’я”, – вважає Сергій.

За два з половиною місяці служби в ТЦК з агресією чи нерозумінням під час вручення повісток не стикався, каже Сергій. Але вірить, що надовго тут не затримається. Хоче якнайшвидше відновитись і повернутися в свою бригаду, до побратимів: “Реабілітацію зроблю і хочу назад повернутися в 95-ту, до пацанів. Не хочу в якусь іншу бригаду, мені хочеться до своїх пацанів. Вони мені, як рідні брати”.