“Відпустіть нас з миром”: як житель Конотопу російських військових у полон брав

OdinDoma | 16 Грудня, 2023 | Публікації | Коментарів немає

Житель Конотопу Ігор Шаповаленко разом з кількома товаришами взяли в полон двох російських військових у квітні 2022 року. Зі зброї у них був гранатомет, кілька автоматів і граната.

Події відбувалися поблизу села Шевченкове, неподалік Конотопа. Ігор Шаповаленко з друзями тоді партизанили. Зокрема, слідкували за рухом російських колон техніки, що повертались в Росію.

Йшли російські колони, нескінчені колони. З такою різноманітною технікою, що я в житті стільки не бачив техніки. Значить, ми йдемо від села Шевченкове піднімаємось до перехрестя, я бачу, що за зупинкою мелькнули якісь постаті людські.

Підозрюючи, що це можуть бути російські військові, чоловік зробив кілька попереджуючих пострілів. У відповідь, партизани отримали автоматні черги. Сумнівів, що це військові РФ не залишилось.

Ми зайняли позицію і почався бій. Саме головне було – не дати їм перебратися у цю лісосмугу. Бо як запустимо в лісосмугу, хлопцям кричу, то звідтіля їх не викуримо. А вже почало темніти.

Зі зброї у партизанів були гранатомет, кілька автоматів і граната. Їх добровольці отримали в одній із військових частин в перші дні повномасштабного вторгнення. Аби примусити російських військових здатися, каже чоловік, вирішили поцілити з РПГ в зупинку.

Віктор стріляє і промахується мимо зупинки. Я забираю у нього РПГ, б’ю по зупинці. Вже було так темнувато, я не міг зрозуміти, де вони знаходяться, або в зупинці, або за зупинкою. Потім товариш ще гранату їм закинув.

Витримавши невелику паузу, Віктор Шаповаленко почав вести перемовини з російськими солдатами.

Там був з ними молодший лейтенант з Воронежа, який кричав: “Отпустітє нас с міром!”. Кажу: “З яким миром, якщо ви вже зі зброєю на нашій землі?”. Коли чую, таджик каже: “До украінцев нєт довєрія!”

Чоловік вирішив додати психологічного тиску на росіян.

“Кричу своїм: “Готуйте осколкові, росіян живими не брати!” І їм кричу: останнє попередження, рахую до п’яти: раз, два, три. Вискакую до них, щоб ближче до зупинки, з короткими чергами з автомата, а яка відстань велика: мені тоді здавалося, що росіяни зовсім поруч”.

Зброю на дорогу!Зброю на дорогу! Я ж розумію, що немає гранат, коли раз, два – автомат вилітає і виходять з піднятими руками дві людини.

Живими українські партизани взяли двох російських військових, третій, на ім’я Марсель під час бою був поранений і до полону не дожив.

suspilne.media