Село Масонів: чому обрали таку назву для села у Липоводолинській громаді на Сумщині
Село Масонів — так планують перейменувати село Червоногірка у Липоводолинській громаді. Це його історична назва, яку змінили у 1946 році, говорить голова громади Володимир Штанько. Чому раніше так називалось та чи пов’язано це з таємною організацією — журналісти Суспільного розпитали у місцевих жителів.
Про своє село, яке нині має назву Червоногірка розповідає його один з найстарших мешканців 82-річний пан Віктор. Говорить – до села переїхав у 1958-му році і серед людей його завжди називали Масонівщина.
“Вийди куди і співають дівчата, скрізь співають, дві-три і співають, ну а тепер і таких пісень не знають. Раніше якось називали не Масонів, а Масонівщина”, – згадує мешканець с. Червоногірка.
Чоловік нині мешкає один, запрошує до себе на гостини та розповідає – на початку 20 століття у селі жив пан Масон, але чому його так звали – достеменно не відомо. Сам же, говорить, масонських таємниць не знає.
“Ну а які ж таємниці, що є – той й є”, – додає чоловік.
Про родину панів, що жили у селі, пані Тамарі розповідала дружина її дядька, яка у них працювала.
“Жила вона в пана, гляділа хлопчика там. Така вона розповідає, було бариня – як викине сорочку свою, в якій спала, а дружині дядька треба попрати і прасувати. То каже, як попрасує і десь м’яте буде, то вже все, назад викинула і давай переробляй. Я знаю, пана Масон називали, а чи це прізвище, чи це звати, чи що”, – говорить колишня мешканка с. Червоногірка Тамара Штанько.
Нині на місці панського маєтку – місцеве агропідприємство. Від двоповерхового будинку не залишилось нічого. Його після революції 1917 року розібрали, аби збудувати школу у сусідньому селі Байрак, розповідає голова громади, Володимир Штанько. Його дитинство минало у цьому селі.
“Розпитував раніш старих людей. Я так зрозумів могло бути і прізвище, могло бути і таємна організація. Звичайно, ніхто з простих людей про це достеменно нічого не знав, бо пани вони збирались окремо, вони жили окремо. Масон ми знаємо, що це організація, а от прізвища такого Масон, Масонів, я особисто і не зустрічав. Можливо, історики будуть досліджувати, я думаю, що більше всього приналежність до цієї організації про яку ми знаємо таємну, можливо тут скарби заховані або якісь таємні речі”, – розповідає голова Липоводолинської громади Володимир Штанько.
У 1960-тих роках, на місці маєтку облаштували кузню, згадує дитинство Володимир Штанько. “Стояли трактори, і взимку, уявіть, 25-30 градусів морозу і трактористу, якщо потрібно було ремонтувати, то куфайку кинув там під трактора і цілий день крутить ті гайки. Потім забіжить у кузню, погріє руки. Отаке життя було, доволі для нас страшне”, – згадує голова Липоводолинської громади.
У радянські часи, говорить Володимир Штанько, у селі проживало понад півтисячі людей, нині залишилось близько сімдесяти. Перейменували його з хутора Масонів у хутір Червоногірка у 1946 році. Тож зараз у рамках декомунізації вирішили повернути історичну назву. Минулого тижня депутати обласної ради підтримали це рішення. Тепер його має погодити Верховна рада і внести відповідні зміни до Державного класифікатора об’єктів адміністративно-територіального устрою України.
“Перейменували село Червоногріка, а тепер сказали Масонів знову ж. Хай, яке було, таке й буде. Яка різниця”, – говорить мешканець села Віктор Карпенко.
“Мені масонів не дуже подобається Червоногірка якось було краще…”, – зазначає мешканка Марина Бурлака.
“Нам що Червоногірка, що Масонів. Ми то підписувались, що Масонів, я тут 12 років заміжня, воно було колись Масонове. Я ж кажу, нам якось так”, – каже Яна Герасименко.
Нині у громаді, розповідає голова, розробляють туристичні маршрути та збираються створити музей, тож сподівається, що знайдуть більше історичних фактів і про хутір Масонів.
