Сумщина: 25 січня у боях проти окупантів загинув Роман Бабич, позивний “Диск”
Роман служив у 1-му механізованому батальйоні 93-ї гвардійської окремої механізованої бригади, гвардії лейтенант медичної служби.
Про загибель медика та військового інструктора повідомив журналіст Олександр Мамай у своєму Facebook: « Він особисто займався евакуацією поранених та загиблих бійців з Донецькому аеропорту, Авдіївки, Пісок, Водяного, Опитного, Тоненького, з опорних пунктів шахти Бутівка, РЛС «Зеніт». Врятував життя сотням військових».
Роман Бабич, позивний “Диск”, народився 1985 року у селищі Вороніж Сумської області. Навчався у шосткінській гімназії, а потім у ліцеї. Був вихованцем народного ансамблю народного танцю “Джерельце”. Здобув освіту за фахом лікар загальної практики у Національному медичному університеті імені Богомольця, який закінчив із червоним дипломом.
Він з 2014 року брав участь у військових діях на Донбасі, вирушивши туди добровільно. На фронті служив лікарем загальної практики Сухопутних військ, займався евакуацією поранених військових, чим врятував життя близько 600 українських захисників.
За це він був удостоєний почесної нагороди – ордену «Народний Герой України»
“Але найціннішою моєю нагородою є те, що всі хлопці з мого військового медпункту повернулися додому живими”, – говорив Роман Бабич. Роман також був нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорта».
У своєму інтерв’ю «Фактам» Роман згадує день, коли одна секунда відділяла його від смерті:
– Це сталося за три дні до спроби розірвати кільце оточення навколо Донецького аеропорту — 13 січня 2015 року. Ми тоді у супроводі танка та БТР їхали забирати звідти поранених. Гуркіт танка чути здалеку, можливо, завдяки цьому ворог помітив нас і відкрив вогонь. Снаряд від “Града” розірвався перед нашим медичним автомобілем “Мерседес” (до речі, не броньованим). Якби він уразив це місце на секунду пізніше, то було б пряме влучення в нашу машину. А так ми влетіли на повну швидкість у вибухову хвилю. Порядний шмат асфальту пробив лобове скло і вдарив прямо в мою каску. З того часу я вважаю 13 січня своїм другим днем народження.
У 2015 році він був демобілізований. Навесні 2015 року завдяки волонтерам Роман був направлений на навчання до Естонії. Там на базі Національної академії оборони у місті Тарту для медиків та волонтерів з України провели поглиблений двотижневий курс з тактичної медицини. Навчили, як проводити тренінги з цього виду надання допомоги. Там він отримав сертифікат інструктора. За програмою, яку засвоїв в Естонії, навчав бійців четвертої, п’ятої, шостої хвиль мобілізації. А після повернення з війни став навчати цивільних.
«Я працюю у страховій компанії на керівній посаді, а навчання людей тактичній медицині та медичній допомозі — це мій соціальний внесок суспільству», розповідав Роман Бабич в інтерв’ю «Фактам». Ветеран АТО до початку війни із родиною мешкав у Боярці Київської області. Саме там він і буде похований.
25 січня Роман Бабич загинув. 1 лютого йому мало б виповнитись 38 років. У Романа залишилась дружина, донька і син. Пропонуємо згадати, яким був Роман у сюжеті Суспільного за 2019 рік.
