Дві тисячі пиріжків, а також тістечка, млинці та пончики. Крім цього, плетуть сітки та виготовляють окопні свічки. Усе це щодня роблять сумські волонтерки, яких військові назвали “підрозділом фей”.
Жінки зорганізувались 26 лютого і з того часу не мали жодного вихідного. Усе печуть на кухні у волонтерки Дар’ї Ігнатенко.
“Вони всі панікували, вони не знали куди подітись, вони боялись. Я їм запропонувала прийти сюди. Тепер в нас одна смажить капусту, одна кришить картоплю, третя – ліпить. І отак ми сколотили такий підрозділ”, — розповідає волонтерка.
На початку повномасштабного вторгнення жінки пекли з того, що приносили небайдужі сумчани.
“Люди віддавали все, що тільки могли. Як відкрилася правда, хто є хто. Хто є ворог, а хто друг, якось стало видніше. А тоді вже без цього ми не могли, ми сюди приходили, нам було спокійніше. Там десь тривога, а нам ніколи. Просто ми у вікно дивимося, там десь тривога, а нам треба пиріжки пекти”, — пригадує Тетяна Матюшенко, волонтерка.
Аби встигнути більше, процес на кухні розпочинається не пізніше 04:00 та підлаштовується під відключення електрики. Якщо вона є – пиріжки печені, якщо ні – смажені.
Перші пиріжки, говорять, військові забирають близько 06:00. Смаколики відправляють як по області, так і на передову.
“Нас не лякає відсутність світла, намагаємось внести частинку своєї любові, душі, тепла нашим захисникам, щоб в них були сили, щоб в них були сили, бажання. Бажання звісно в них є, вони в нас найкращі. І хочемо, щоб вони відчули нашу цю любов”, — каже Оксана Лисобик, волонтерка.
Процес тут не зупинявся ні на день. Як завершують випікати пиріжки, виготовляють окопні свічки та плетуть маскувальні сітки.
“Покажу наш такий набір, який їде завжди до хлопців з пиріжками. Їде окопна свічка. Пічечка – це нам роблять з інших міст люди, отак й набір їде завжди. А потім докладаємо по запиту”, — говорить Дар’я, а також показує чай і каву, які додають до набору.
Через те, що на попередній плиті готували майже цілодобово, вона вибухнула, на нову почали збирати у Facebook. Гроші назбирали за три години. Дар’я розповідає:
“Накидали нам 4 тисячі, ну ми в Інтернеті дивимось, що в нас є на таку суму, поки була тривога – ми простояли півтори години накидали нам на кращу. І ми такі купили, прийшли одразу поставили, людям скинули, що дякую!”
Аби налагодити безперебійний процес випікання, замовили пічку на дровах. Зараз “підрозділ” вже збільшився до 15 людей, допомогають небайдужі місцеві мешканці та з-за кордону. Волонтерок називають феями, їх вироби — чарівними, а передають усе військовим у “сердешних коробках”.
“Ніколи не думала, що від пиріжків будуть мозолі, ми маємо допомагати військовим. Вони в нас суперові. Допомагати, показати, що ми їх цінуємо, любимо. Трішки сили, трішки українського духу, трішки тепла, маминого, сімейного. І крокуємо з ними до перемоги, звісно вона вже скоро, ми в це віримо — додає Дар’я Ігнатенко.
