На Сумщині у Конотопському районі створено оазис дикої природи

загрузка...

ФІЛОСОФІЯ І ПСИХОЛОГІЯ НОВОГО ГОСПОДАРЯ НА ЗЕМЛІ – ДМИТРО РУСАНОВ БУДУЄ ОЛЕНЯЧУ ФЕРМУ

Ферма для розведення диких оленів створена та існує близько року в Конотопському районі між селами Козацьке і Бочечки на території близько 50 га засновниками — ФОП Дмитром Русановим та власником місцевого сільськогосподарського підприємства ТОВ АФ «Козацьке» Віктором Галою.

Приватна ферма з розведення диких оленів в Україні – велика рідкість! А на Сумщині — взагалі єдина. Домовившись про зустріч з одним із її власників Дмитром Русановим, ми вирушаємо на місце – вона знаходиться в 100 метрах праворуч від траси між селами Бочечки та Козацьке. З’їжджаючи з шосе через шлагбаум, зупиняємось біля господарського будиночку, де знаходиться охоронець. Щоб пройти до благородних парнокопитних травоїдних тварин — оленів, за латиною Cervus elaphus, Дмитро бере цеберко із комбікормом – це калорійна суміш насіння злакових: кукурудзи, соняшнику, пшениці, гороху та інших культур.

У Шостці відзначать 100-річчя з дня народження льотчика-аса Івана Кожедуба (відео)

Ферма розбита на 8 вольєрів (секцій), огороджених одна від одної і за периметром триметровими дубовими стовпами з натягнутою між ними металевою сіткою, що за словами нашого інтерв’юера, є специфічною і виготовляється лише в трьох країнах світу: Англії, Португалії та Новій Зеландії. На фермі замовлений і встановлений саме англійський варіант — вона є пружною, як батут, щоб могла відштовхнути і не пошкодити двохсоткілограмову тварину, і за міцністю на розрив може витримати удар африканського буйвола. Перший на нашому шляху вольєр із самицями оленів. Дикі тварини з обережністю спостерігають за прийдешніми людьми, настороживши вуха і вловлюючи кожний звук. Зробивши мені знак зупинитись, Дмитро виступає на 15 метрів уперед, видає вже знайомий тваринам неголосний свист і розсипає корм. І ось спочатку одна найсміливіша олениця підходить і відвідує корм. Згодом інші тварини, переконавшись у небезпеці, просуваються на трапезу.

-Самицям оленів достатньо 300-500 грамів на добу такої суміші, тут їх 50 голів, — розповідає Дмитро Русанов. – Самцям – до одного кілограму. Крім того олені вживають сіно, сінаж та силос, — заготівлею кормів опікується ТОВ АФ «Козацька». Для випоювання оленів водою на території ферми є поїлка, під якою пробурена свердловина. Для підігріву води в холодний період в поїлці встановлено тент. Самців у нас 4 особини: англійської селекції за кличкою Руні, австрійської селекції – Мірко, румунської селекції – так і кличуть Румун, новозеландської селекції – Спартак (за ім’ям його батька). До того ж є 50 голів диких ланей. Самці утримуються окремо від самок, лише на період спарювання – разом. Зараз весна, період ліньки, самки запліднені і десь через тиждень ми сподіваємось отримати перший приплід — молодняк! Після вирощення певну частину тварин ми збираємось випустити й передати на облік конотопському лісгоспу. Сподіваємось, що знайдуться охочі придбати молодняк на інші приватні ферми в Україні, а можливо й за кордоном – така тенденція до вирощування благородних оленів існує!

Так, в нас кожна тварина чіпізована – чіпи прикріплені на бирці, що на вусі, а також додатково чіп вживлено під шкіру (на випадок, якщо вухо через будь-який випадок може бути пошкоджене). На цих чіпах зберігається вся родословна тварини! Проте вона для спеціаліста й по формі рогів оленя видна, оскільки кожна селекція, англійська, чи будь-яка інша, має свої характерні риси. Як вид – олень благородний один. Проте кожний регіон в Європі розводив оленів за своїм направленням. Розгалуження і довжина гіллястих рогів – характеризує кожна свою школу виведення. Саме самець через насіннєвий матеріал передає свою генетику, свою кров, від чого й залежить у тому числі й візерунок рогів, міцність, стійкість тварини до виживання!

На Сумщині «поляна» на трьох закінчилася різаниною

Схоже, саме олень Руні з міцними рогами є вожаком і найобережнішим серед інших, оскільки, помітивши чужака в особі людини на своїй території, він знехтував поласувати комбікормом і гордо пішов в інший куток вольєру. За ним послідували й інші. Не пощастило й із ланями, що також жахались. Отже для більш детального ознайомлення довелось переглянути світлини, зроблені особисто Дмитром – його вони не бояться..
-Коли і за яких обставин виникла ідея створити на Конотопщині ферму для розведення благородних оленів? — запитую в Дмитра.

-Тут є невеличка певна передісторія. Справа у тім, що диких оленів завезли для розведення в державних лісгоспах Конотопщини ще 1973 року минулого століття. Так, у нашому лісостеповому регіоні ми маємо оленів, зубрів, лосів. Але з тих часів кров стада благородних оленів не оновлювалась. Державна галузь, м’яко кажучи, не достатньо розвивається в цьому напрямі. У сучасній науці інбридінг (inbreeding) – близькородинне розмноження тварин не вітається. Тож три роки тому я допоміг тогочасному керівнику ДАП «Конотопський агролісгосп» Віталію Баранову оновити кров стада, придбавши самця благородного оленя угорської селекції в одній із Прибалтійських країн для розвитку поголів’я. Це був подарунок лісгоспу. Цей олень і досі сприяє розмноженню стада. Маю зазначити, що Віталій Баранов дуже опікувався розведенням диких тварин у наших лісах! Дбав про їх охорону, проводив роботу, щоб вони вільно і спокійно випасались на пасовищах, безбоязно підходили до околиць населених пунктів, щоб знали, що місцеві мешканці не завдадуть їм шкоди, а лише допоможуть! Віталій Баранов зараз пішов на підвищення по службі – нині працює у Лебединському лісгоспі. Новий очільник конотопського лісгоспу Олег Салов також не менше піклується про тварин, хоче, щоб олені новозеландської селекції поповнили стадо в наших лісах.

Отже, після того випадку із придбанням оленя у нас із Віктором Григоровичем Галою виникла спільна ідея 50/50 створити ферму для виведення благородних оленів. Бо, як виявилось, процес транспортування оленів із Латвії у фурі, процедура оформлення тварин — одна особина, чи декілька – одна й та сама. Шляхом штучного запліднення завдяки постачанню насіння самця у пробірках можна отримати тварин родословної із Австрії, Нової Зеландії чи Угорщини тощо – на ваш вибір. Отже, у вересні минулого року, орендувавши землю у власників паїв пасовищ, розпочали будівництво цієї ферми, що має види розвитку на перспективу.

На Сумщині трьох зухвалих розбійників засуджено до різних термінів ув`язнення

-Чи багато аналогічних ферм в Україні? Які є перспективи розвитку цього напряму загалом у країні і для ФОП Русанов «Оленяча ферма» особисто?
-Насправді, створенням таких ферм мають можливість займатися фінансово забезпечені люди, яким небайдужа доля країни, у якій вони живуть, екологічна безпека, добробут, відпочинок, культура спілкування. І кількість таких людей останнім часом зростає. Громадяни займаються підприємництвом, бізнесом, накопичується їх капітал. Після відкриття кордонів українці мають можливість їздити світом і переймати досвід розвинених країн. Побачивши, скажімо, як німці, італійці дбають про екологію, природу, тваринний світ, чистоту навколишнього середовища того місця, де вони живуть, і повертаючись назад, українці втілюють побачене в місцеве життя – це філософія і психологія нового дбайливого господаря на своїй землі!

Я особисто пропрацював в Італії 15 років. І маю на меті вкладати кошти в розвиток цієї ферми, цієї галузі. Таких ферм зараз в Україні можна по пальцях перелічити. Але я впевнений, що через 5-7 років їх буде багато. І досвід перейматимуть, пом’яніть моє слово, саме від нас – я знаю, про що кажу! Уже сьогодні нашу ферму часто відвідують гості – днями був губернатор, інформація шириться — приїздять підприємці. Уже, скажімо, є домовленість передати досвід по створенню аналогічних ферм під Сумами і Києвом. Варто сподіватись, що через 10-15 років цей бізнес стане успішним!

-Дуже цікаво було б навіть приїжджім з міста зануритись у світ життя диких тварин! Але ж відвідувачі не мають змоги зблизька побачити благородних оленів – вони втікають від людей! Чи передбачаєте ви якийсь більш ближчий підхід?

-Наша ферма тільки-но створена і ми набуваємо досвід – розвиваємось! Зараз будується приміщення «ловушка» для обробітку тварин – проведення ветеринарного огляду, чіпізації, відбору оленят. Облагороджується територія – дикі груші-самосіянки, що ростуть на площі вольєрів, садовником обстрижені і мають охайний вигляд. По периметру висаджені молоді дерева – саджанці липи. Можливо, для приваблення туристів і більш наочного уявлення про те, що тут відбувається, поставимо стенди зі світлинами тварин, що прикрасить зовнішній вигляд ферми. У вольєрах виложена естетично в гурти солома – це затишок для тварин від вітру і додатковий видовищний антураж. Плануємо відвести окремий вольєр для туристичної зони – приручених з малечку тварин, адже із дня на день отримаєм потомство, щоб діти мали можливість підійти, їх помацати! Нещодавно трапився випадок, коли сім’я – чоловік із дружиною і двоє дітей – проїжджаючи повз ферму, попросили походити під сіткою огорожі, поспостерігати за тваринами. У одної дитини був церебральний параліч. Побачивши диких тварин, навіть батьки не очікували, який емоційний сплеск трапився у їхньої дитини! Отже туристична зона ферми – у розробці для відвідувачів! Це для мене велике внутрішнє задоволення, душевний відпочинок і розвиток духовної культури! Маю відзначити, у Конотопському районі, наприклад, на відміну від міста, дуже активно займаються питаннями чистоти довкілля і сортуванням сміття, опікуються чистотою населених пунктів і узбіч доріг. Це наша Батьківщина, це наш дім, це – наше майбутнє!

Павло ЛІХОПІЙ

Метки:

Оставить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *