“Уламки виколупували з дивана”. Як під обстрілами виживають мешканці Ворожби
За останній тиждень інтенсивність обстрілів міста Ворожба з боку Росії посилились. Місто обстрілюють з “Градів” та ствольної артилерії. Про це розповів заступник Ворожбянського міського голови Роман Куценко.
Пан Олексій дістав з дивану та килима осколки від російського снаряду. Він разом з дружиною приїхав у Ворожбу з Сум, коли дізнався, що в будинок тестя влучили росіяни.
Як вибух був, він якраз стояв біля вікна, його рамою вдарило, склом порізало обличчя. Вікно розбило. Він упав, вдарився спиною дуже і вночі його забрали у лікарню на Суми.
Чоловік розповів, що снаряд розірвався біля тієї стіни, де розташована спальня, в якій вони з дружиною ночують, коли приїжджають у гості.
“Ми зараз тут на хазяйстві знаходимося. Трошки ремонтували, порівняли. Є дуже багато пошкоджень вікон”.
Олексій додав – до обстрілів звикли й вже не бояться:
“Спочатку так, трошки “сіпались”, а це вже за скільки днів звикли. Тільки “вихід” – я біжу до погреба, як прилетіло, я вийшов і слухаю. Погріб не закривається цілодобово, завжди чекаємо, напоготові”.
Місцева мешканка пані Ніна розповіла, останній тиждень обстрілюють Ворожбу часто. Перерви якщо і відбувають, то на кілька годин, після чого знову лунають вибухи:
“Прилетіло до одного сусіда, і до другого сусіда. Одній сусідці нічого, а мені попало по хаті, по кухні, по сараю, по гаражу, побило багато шиферу”.
Про евакуацію пенсіонерка каже не задумувалась, хоча такий варіант не виключає:
“Ну якщо вже сильно буде, як у Рижівці, будем кудись тікати. Ясно ще не хочеться умирати, щоб вони там повішались на своїх гілляках і самольотах”.
Заступник міського голови Ворожби Роман Куценко розповів, що обстрілів останнім часом стало набагато більше.
“За останній тиждень, якщо порахувати у нас майже щодня трапляються російські обстріли. Загалом за вчорашній день, 18 березня, було 7 вибухів з “Граду”, та 4 обстріли зі ствольної артилерії”.
В більшості випадків це пошкодження вікон, дверей, стін дахів будинків, міська влада надає людям допомогу у вигляді будматеріалів, плівка для вікон.
Колишня вчителька Ніна Денисівна говорить, що вона росіянка, її батьки уродженці Глушковського району, та після повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року, пенсіонерка на той бік кордону більше їхати не планує.
“У мене рідні скільки там в Росії, брат у мене там просто він помер, а сім’я залишилася. Пишуть приїздіть до нас, та ні говорю, “дякуємо” за все. Ну не хочемо спілкуватись, ну не хочемо. Душа не дозволяє”, – ділиться Ніна Денисівна.
