Корисні відходи: як на Сумщині з пляшок друкують спорядження для військових

Радіон — керівник Молодіжного центру в Охтирці. Максим — винахідник-любитель. В рамках одного з проєктів Молодіжного центру вони закупили два 3D-принтери й на них вчили дітей друкувати різні речі. Коли почалась війна, з головою поринули у волонтерську діяльність, збирали та розвозили гуманітарну допомогу, допомагали з ремонтом у постраждалих від обстрілів будинках. А згодом почали виготовляти обладнання для ЗСУ. Спочатку друкували на двох принтерах, а коли цього стало замало, третій принтер подарував Сергій Притула.

“Якось до нас звернувся знайомий військовий, — пригадує Максим. — Спитав, чи можна надрукувати якусь штуку. Я навіть не знав, що це таке. Спробували — вийшло. І так почалося. Друкували ручки на автомати, хвостовики для дронів тощо”.

Однак пластику не завжди вистачало і тоді Максим задумався про екологічне рішення:

“Я знайшов відео, де було показано, як зробити апарат для переробки пластикових пляшок у філамент. В апараті використовується двигун, як на 3D-принтері. Потрібні були ще мікросхеми та екран. Ми замовили все, що необхідно. Деякі деталі надрукували на тому ж 3D-принтері. І разом з Артемом Дьяченком почали збирати апарат докупи”.

На основу, яку замовили в інтернеті, хлопці встановили різак. Його можна зробити навіть зі звичайного канцелярського ножа. Кріплення для різака Максим надрукував на 3D-принтері. Пляшка нарізається стрічкою шириною 8 мм, далі проходить через нагрівач і на котушку намотується вже готовий філамент, який можна використовувати для друку.

З однієї пляшки, залежно від об’єму, може вийти від 5 до 10 метрів пластику. За словами Максима Дьякова, пляшки можна використовувати будь-які, але бажано обирати тонкі. Він працював з пляшками з-під солодких напоїв. Одна дволітрова пляшка плавиться приблизно годину. З пляшки залишаються дно та горловина. А з переплавленої дволітрової пляшки виходить два хвостовики для дрона.

“Ми з цього пластику пробували друкувати різні брелоки, кубок для переможців у змаганні з комп’ютерних ігор і, звісно ж, хвостовики для дронів, — ділиться Максим. — Пластик з пляшок для цього виявився ще кращим за покупний, адже він більш пластичний”.

Пристрій, який сконструювали Максим Дьяков та Артем Дьяченко уже працює, лишилося тільки встановити підставку для пляшки, щоб нарізання відбувалося автоматично. Адже до цього хлопці нарізали пляшку вручну.

За процесом друку варто слідкувати, адже філамент може порватися. Також, за словами Максима, цей пластик не підійде для 3D-ручки, адже температура нагрівання в ній 210 градусів, а у принтера — 260. Саме така температура потрібна, щоб розплавити філамент з пляшок.

“Тоді ми побачили, які деталі треба, й одразу купили. Зараз з’являється все більше удосконаленої електроніки, тому зробити такий апарат набагато простіше. Тут навіть комп’ютер не потрібний. Адже швидкість і регулятор температури налаштовуються вручну. У нас на електроніку пішло десь півтори тисячі, ще 450 гривень на двигун, плюс профіль, всякі шурупи тощо”.

Молодіжний центр в Охтирці, де працює Максим Дьяков, націлений на навчання дітей та молоді. Вони постійно беруть участь у різних міжнародних програмах. Планують зробити ремонт у майстерні, де зможуть навчати дітей в тому числі й роботі з пластиком, з 3D-принтерами та іншими інструментами. Щоб юне покоління могло зрозуміти, як змайструвати подібний апарат і виробити з пластику те, що забажають.

З пластикових пляшок також роблять арматуру, для цього тонку стрічку з пластикової пляшки скручують і нагрівають будівельним феном. Також можна робити іграшки, меблі, сітку-рабицю. Максим Дьяков має рішення навіть для переробки залишків від пляшок — горловини й дна.

“Я бачив відео, що з цих залишків можна робити тротуарну плитку. Просто на вогні переплавити, додати дрібний пісок і вийде чудова плитка”.

rubryka.com